У мене це займає десь тиждень-два, зазвичай я роблю цю вправу підходами.
Завари чайок, постав фоном улюблену музичку, візьми ручку блокнот, notion, нотатки в айфоні. Насправді байдуже як ти будеш писати.
Розумієш яка тут штука. Більшість з нас може сходу накидать під сотню варіантів ЩО НЕ ПОДОБАЄТЬСЯ.
А для того, щоб відповісти собі на питання “А чого я хочу” тут треба сміливість та час, щоб почути.
Здебільшого середньостатистичному українцю ніколи чути себе, він читає новини, постійно в курсі всіх справ, він працює і тд і тп.
Тому більшість з наших співгромадян працювали і працюють над досягненням цілей інших людей.
Давай ще підкину трохи метафор, щоб було розуміння як взагалі це працює.
Є такий старий фільм “Книга Ілая” – там є чудовий фрагмент. Я тобі процитую:
— Ти казав, що йдеш вже 30 років. А ти ніколи не думав, що заблукав?
— Ні.
— А звідки ти знаєш, що йдеш в правильному напрямку?
— Ми ходимо вірою, а не баченням. (тут буквально про те, що не завжди треба довіряти очам).
Більшість нашої тривоги йде з того, що у нас немає напрямку куди йти і ми не віримо що дойдемо.
Той у кого є мета і бачення шляху і віра в те, що цей шлях досяжен у нього в рази меньше тривоги.
Буквально людина броне-поїзд, тому що в нього є шлях, він по ньому йде.
Коли проживав цей рік, весь рік в мене не було часу на хуйню:
- Тренування
- Робочі задачі бо треба брать звідкись гроші
- Благодійні проєкти
- Навчання
- Початок практики
Коли в мене питали, а що ти думаєш по тому, чи іншому питання, то здебільшого я відповідав — мені ніколи. В мене справи і дедлайни. Я не встигаю.
Треба сісти і описати точку в який ти будеш.
Я точно знаю, що твоє підсвідоме буде пручатись і знайде мільйон виправдань чому не вийде і все таке інше.
Для того, щоб сісти і спланувати свій наступний рік, мабуть потрібна якась внутрішня сміливість. Бо свідоме і підсвідоме будуть постійно уводити від цієї задачі. Бо є важливі справи. А ось тут новина вийшла (До речі, сподіваюсь що попередню вправу не провалено і в тебе чистий інформаційний простір і тобі нічого голову не морочить).
Візуалізуй
Створи карту.
Я використовую ноушн і майнд мап:
- У центрі — буквально ти з цілями.
- Від цього відходять гілки з цілями.
- Кожна ціль розбивається на завдання.
Накидай в “Хочу мати” все що тобі хочеться. Це не обов’язково фізичні речі. Може це якась поіздка або зустрічі.
(До хобі ми ще дойдем, не включай це сюди поки).
Тільки зроби це по справжньому
Якщо це техніка — дай собі час і походи по інтернет-магазинам, оцифруй зроби підсумок по грошам. Якщо це подорож, то зроби план як саме ти будеш потрапиш туди, що для цього потрібно.
Отут зараз важливий момент який я хотів би проговорити.
З однієї сторони важливо не звалитись в повне делулу і при об’єктивних показниках доходу, наприклад в 40000 грн на місяц половина з якого піде на оренду, їжу, тощо написать собі як мету на рік квартиру в центрі Києва за 500 000$. Ми всі розуміємо що це мало реально за рік.
А з іншої сторони треба поставити собі такі цілі щоб загалом треба було прикласти зусилля і вийти за рамки свого доходу.
Дам таку ідею: мета вважається класно поставленою, коли її можна виконати приклавши свої зусилля на 80%.
Коли мета закривається на 100% тоді, ціль надлегка, ти не виходиш за рамки, а коли виповнена на 50% та меньше, то ціль надто складна і там немає зростання
Будуй свої цілі так, щоб зараз, в кінці цього року, та на початку теперешнього не було повного розуміння, а як їх виконати.
Залиш собі візію
Ще простіше, треба так поставити собі мету, щоб от прям зараз на це не було лаве, але якщо посуєтиться, трохи піднапрячся то можна буде зробить.
І ще одна ідея, на завершення цього блоку.
Знаєш, у кожного бувають моменти, коли здається, що бажати чогось просто недоречно. Особливо зараз, коли світ навколо горить, і внутрішній критик стає ще гучнішим, він буквально кричить тобі: «Навіщо це нам? Іншим гірше. Війна, не варто мріяти, не варто нічого».
Але, якщо чесно, цей голос лише обмежує тебе. Твоя радість, мрії та дії — це не егоїзм. Це твоє право. І навіть більше, це твоє завдання.
Бо коли ти живеш на повну, ти несеш більше світла і для себе, і для інших.
І ось тут я щоб ти поставив собі ті ж самі питання, які я поставив собі рік тому
А навіщо я живу взагалі?
Чи є щось важливе, заради чого я готовий прокидатись щодня?
Що дає мені відчуття, що мій час на цій землі не просто так?
Цією серією статей та вправ, насправді, я запрошую тебе на побачення зі своїми мріями. Можливо зараз здається, що це не реально, але запевняю тебе, все буде. Дай собі час і рухайся вперед виконуючи вправи.
Я вірю в тебе.
Дай Боже, обняв! До зустрічі в наступній статті
Підписуйся все тут!